Осінні канікули 2013 - 2014

2013-11-02

Осінні канікули 2013 - 2014

За традицією, під час осінніх канікул ми плануємо поїздку в музеї Києва. В попередні роки учні нашого класу вже відвідали кілька найцікавіших із них. У цьому році нам не довелося довго обирати музей, адже у березні 2014 р. буде відзначатися 200-річчя з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Тому було вирішено відвідати Національний музей Т. Г. Шевченка. Екскурсію було заплановано на 31 жовтня, та за два дні до поїздки зателефонував працівник музею і повідомив, що, на жаль, вони не можуть нас прийняти через ремонтні роботи закладу. Звичайно, у Києві багато цікавих місць, де можна весело і з користю провести час, але ми вирішили побувати в музеї «Чорнобиль». Компанію нам склали учні 10 класу разом із Лазько С. І. та Симоненко Н. Г. Національний музей «Чорнобиль» розташований на Контрактовій площі, провулок Хоревий, в колишній пожежній частині. Треба сказати, що нам знову довелося-таки трішки поблукати вулицями, перш ніж знайти потрібну адресу, пригадати минулорічні веселі мандри у цьому ж самому районі, коли шукали музей «Експериментаніум». Та куди й поділась веселість, щойно ми переступили поріг музею…

Ядерна аварія на Чорнобильській АЕС увійшла в історію людства як найбільша, масштабна радіоекологічна катастрофа ХХ століття. Історію тих трагічних подій зберігає Національний музей „Чорнобиль”, який відкрився 26 квітня 1992 року.

Сучасна експозиція музею, розміщена в кількох залах загальною площею біля 1100 м2 , налічує понад сім тисяч експонатів.

Розкриті документи, карти з грифом „Таємно”, фотографії, спеціальні прилади, друковані видання того часу, історичні реліквії із Чорнобильської зони відчуження та інші унікальні експонати змушують замислитися про найболючіші проблеми сьогодення, серед яких екологічні, соціальні, духовні збитки, заподіяні катастрофою. Численні матеріали свідчать про героїчні дії ліквідаторів, які рятували Землю від страшного лиха, не шкодуючи свого здоров’я і навіть життя.

Важко усвідомлювати, що сотні людей, задіяні в ліквідації аварії в перші години після неї, отримали неймовірно велику дозу опромінення, і померли через це вже за кілька днів потому. А в кожного з них залишились вдома маленькі діти, дружина, батьки… Як уявити стан жителів Чорнобиля, Прип’яті, багатьох околишніх сіл, яким дали всього годину для того, аби зібрати необхідні речі і залишити свої домівки на короткий час, а потім виявилось, що – назавжди?

Музейна експозиція оснащена сучасними аудіовізуальними, електронними інформаційно-довідковими технічними засобами, які розширюють хронологічні та тематичні рамки музею, підсилюють достовірність існуючої експозиції.

Вражає трьохфазова діорама «Чорнобильська АЕС до, під час та після аварії», яка створює ефект нашої присутності на місці подій. Також ми мали змогу ознайомитися із діючим макетом працюючого на виробіток електроенергії 4-го енергоблоку ЧАЕС, унікальними відеоматеріалами, комп’ютерними програмами про катастрофу та її наслідки.

Під час екскурсії я звернула увагу на наших учнів. Вони уважно слухали розповідь екскурсовода, вираз їхніх облич був часом схвильованим, зацікавленим, а часом … байдужим. Так, звісно, вік дітей не більше 15 років, і, можливо, та страшна аварія для них лише один із фактів, про які вони довідуються на уроках історії. Але треба донести до них розуміння того, що наслідки такого «факту» не можна співвіднести з будь-якою іншою історичною подією, і відголоски тієї трагедії присутні у нашому сьогоденні і будуть нагадувати про себе і в майбутньому. Адже страшенне невидиме чудовисько лише спить під важким укриттям-саркофагом. Це укриття поступово руйнується і сьогодні над ним будується новий, який буде ще кілька десятиліть утримуватирадіоактивні залишки в покорі . А що буде далі ?..

Місія музею – допомогти людству усвідомити масштаби чорнобильської аварії через долі тисяч людей – її учасників, свідків і жертв; визнати необхідність примирення між людиною, наукою і технологіями, які поставили під конкретну загрозу існування людської цивілізації та самої планети Земля; осмислити уроки трагедії у всіх сферах життя, не дати світові можливості забути ці уроки; стати застереженням поколінням наступного тисячоліття.

Після екскурсії ми, як завжди, побували в кінотеатрі, МакДональдзі, і благополучно повернулися в Коржі. Але ця поїздка стала для нас особливою, бо змусила серйозно задуматися над багатьма речами.

Т. Г. Шило, класний керівник 8 класу.